Узаконення додаткового досудового розслідування.
19 листопада 2012 року набув чинності Кримінальний процесуальний кодекс України, прийняття якого було зумовлено в тому числі у зв’язку з яскраво вираженим обвинувальним ухилом кримінального процесу, що призводив до того, що суд виступав не як незалежний та об’єктивний арбітр, а як представник сторони обвинувачення, для якого відсутність доказів вини особи у вчиненні злочину обумовлює не виправдання особи, а лише повернення справи на додаткове розслідування.
Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу.
Введення інституту обмеження строків досудового розслідування і встановлення судового контролю над їх дотриманням та небажання органів досудового розслідування слідувати часовим та законодавчим змінам викликає прийняття останніми креативних рішень задля отримання додаткового часу для проведення слідчих (розшукових) дій.
Одним з таких рішень є завершення досудового розслідування із повідомленням сторони захисту про надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
Поряд з ознайомленням з матеріалами досудового розслідування стороною захисту орган досудового розслідування продовжує вчиняти слідчі (розшукові) дії або в даному кримінальному провадженні, або в іншому, яке в подальшому буде об’єднано із завершеним.
Визначивши повторно зібрані докази достатніми для прийняття процесуального рішення (зміна повідомлення про підозру, об’єднання кримінальних проваджень, складання обвинувального акту, тощо) прокурор виносить рішення про відновлення завершеного досудового розслідування.
При цьому слід зазначити, що спеціальна норма права, передбачена ст. 282 цього Кодексу, не передбачає можливості відновлення вже завершеного досудового розслідування.
Так, відновити досудове розслідування можливо виключно у разі, коли воно було зупинено та за наявності однієї з умов: 1) перестали існувати підстави для його зупинення; 2) наявна можливість подальшого проведення досудового розслідування; 3) у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 282 КПК України зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 290 КПК досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів.
Таким чином, відновлення вже завершеного досудового розслідування чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.
Аналогічної позиції дотримувався і Верховний Суд (постанова від 26 жовтня 2022 року у справі № 686/10785/16-к, постанова від 08 листопада 2022 року у справі № 636/336/21), який зазначав: «відновлення уже завершеного досудового розслідування КПК не передбачено. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також … скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування».
Однак 27 червня 2024 року Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 359/157/22 надала правовий висновок, яким узаконила відновлення завершеного досудового розслідування, зокрема: «відновлення досудового розслідування після повідомлення підозрюваних та їх захисників про завершення досудового розслідування і надання доступу до його матеріалів до завершення виконання вимог ст. 290 КПК України та складання і направлення до суду обвинувального акту, проведене у межах строку досудового розслідування, не вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема в частині приписів ст.ст. 117, 290 і 294 КПК України».
На наше переконання така правова позиція є нічим іншим як поверненням до обвинувальної (інквізиційної) моделі кримінального судочинства.
